Лагідні жінки та самодостатні чоловіки: чому посібник для школярів “Сімейні цінності” далекий від закону і моралі

The Selling of a Woman's Legs

© Keoni Cabral / www.flickr.com

В Україні є Конституція. І вона за значенням переважає всі інші закони, а тим більш твердження у підручниках та посібниках. У Конституції є 24 стаття: “Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привiлеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками.”

Право на цю рівність є безумовним. Тобто, аби його отримати, жінка не повинна ставити собі за завдання “подобатися чоловікові”, “намагатися бути привабливою для нього”, “вміти надихати” та бути спонтанною кокеткою. Чоловік у свою чергу, щоб отримати право на цю рівність не повинен бути “творцем, який завжди прагне до новизни”, діяти і творити тільки тоді, коли жінка розкрила його таланти, мати активну життєву позицію та “сучасний світогляд”. З базовими правами людини ми народилися незалежно від того, якими ми є та якими є наші переконання. Рівність також забезпечуються незалежно від гендерних стереотипів. Ба, навпаки – всупереч цим стереотипам.

11. Discrimination.

© John Nakamura Remy / www.flickr.com

Ви можете сказати, що це і так зрозуміло. Але саме наведеними вище твердженнями наповнений посібник для 8-9 класів “Сімейні цінності”, рекомендований Міністерством освіти України.

Що ще суперечить у цій “науці” 24 статті Конституції? Ну, наприклад, ось така теза: “Справжня жінка ніколи не сперечається, не доводить, не намагається керувати ситуацією, оскільки знає, що все в світі створено для неї, для реалізації її бажань і мрій. А швидкість реалізації її бажань залежить від якості простору, яке вона формує повагою і любов’ю до себе і чоловіка, який втілює її бажання і мрії”. А на виборах голосувати справжня жінка має право? А обиратися на цих виборах? Бо це таки скидається на “сперечання, доведення і керування ситуацією”.

Але ж і чоловіків задіти авторам вдалося! В світі все створено для жінки? Це абсурдне твердження не тільки суперечить базовим правам людини, а й скидається на якусь утопічну ідею, якій просто не місце у навчальному посібнику.

Книга застерігає жінок від привнесення доходу в родину. Її вклад – це любов і хатня робота. Інакше це сприятиме тому, що жінка “перетворюється в «робочого коня» і втрачає свій жіночий статус.” Тут також наголошується, що “Чоловік мінімум у декілька разів зробить будь-яку фізичну роботу краще, ніж жінка.” Цікаво, що робота в домі, очевидно, фізичною не вважається.

Ні-ні, ви не подумайте, “Якщо жінка хоче, то може ще й працювати, але так, аби робота була творчою й допомагала їй розкривати свої жіночі якості, а не пригнічувала їх,” – стверджують автори.

І тут хочеться подякувати. Можуть таки, якщо хочуть, то можуть… Хух… 21-ше століття, вільна країна, автори посібника “Сімейні цінності” дозволили жінкам працювати. Хоча про голосування і обирання так і не зрозуміло…

Не знаю, як я – художник і фотограф – маю розвивати свої жіночі якості на роботі й чому це невміння здається авторам посібника ненормальним. Навряд чи люди, які купують мої роботи, замислюються про мою стать чи відповідність моєї праці їй. Не думають про це сім’ї хворих дітей, яким я роками допомагаю коштами, вирученими з цієї діяльності, і активними діями. Більше того, мої рідні також певною мірою цінують мої вміння створити щось, а потім й продати.

Звичайно, автори, які постійно вказують жінці її місце, не лишать в спокої представників ЛГБТ спільноти. Але ж і гетеросексуальним чоловікам розповідають, якими ті мають бути, аби їх ні в чому такому не запідозрили.

Чоловіки повинні перекладати на жіночі плечі прасування, прання, приготувати їжі, а СПРАВЖНЯ жінка виконувати всі ці обов’язки. Або ж домовлятися з чоловіком про клінінгову компанію. Бо ж чоловіки постійно зайняті мріями про нові колеса до авто, дослідженнями, думками про загальнолюдські проблеми, адже “чоловік повинен знати, для чого він творить, у нього має бути мета з глобальним сенсом, що стосується всього людства.” А якщо чоловік дбайливий, скромний, щирий, вміє дарувати та захоплюватися своєю другою половинкою, то це вже геть нездорово буде. Більше того, там вже й до гомосексуалізму недалеко і росту злочинності. Адже всі ці якості позначені як “суто жіночі”.

Га? Шо? Чи як у американських серіалах (розгублено озираючись і часто кліпаючи), “W-what?!”

Читаємо: “Сьогодні ми маємо товариство “мужніх жінок” і “жіночних чоловіків” із серйозними наслідками в усіх сферах життя. Це і зниження статусу інституту сім’ї, і все більший розвиток гомосексуальних відносин, і складнощі у вихованні дітей, і збільшення захворюваності, злочинності. Ми вважаємо, що насправді відмінності між чоловіками і жінками мають принциповий характер…”

Або оці інфантильні рядки “…дружина розуміє, що в такому стані її чоловік неодмінно заробить іще більше грошей, якими він з нею поділиться. Бо від якості її стану любові й радості безпосередньо залежить настрій чоловіка.” А тоді вже “Жінка теж може робити додаткові витрати зі своїх коштів: послуги перукаря, танці, масажі, візажисти, та й одягу зазвичай жінці треба більше, ніж чоловікові.” Схаменіться, та ж і чоловікам потрібно одягатись! Та ж і у чоловіків є потреба у перукарях і масажистах!

У книжці просто десятки разів вказано, що жінка просто постійно повинна обслуговувати чоловіка і перебувати в стані любові, а чоловік – постійно організовувати свій час так, щоб “матеріальна сторона життя сім’ї постійно покращувалась”.

Поки я це писала і зачитувала в голос уривки з посібника, чоловік підказав мені, що образ жінок у цій книзі подається так, ніби ми всі поголовно хіппі. Чого вартує вислів: “Девіз жінки – “Я є любов і ділюся любов’ю”.

Про чоловіків. Коли я була маленька, ми з татом разом прали великі простирадла у ванній. Я тримала за краєчок, а тато викручував. Це був цілий ритуал, який я згадую з усмішкою, бо ми говорили про щось своє і робили добру справу для сім’ї. Тато також допомагав мамі робити закрутки і готуватися до Нового року. Мої брат і чоловік люблять готувати. І у мене є фото, де вони самі собі прасують сорочки. Мої друзі прибирають, ходять на прогулянки з малюками у візочках, дбають про хатні справи, якщо жінки зайняті творчістю чи терміновою роботою. Всі ці чоловіки з любов’ю і лагідністю ставляться до дітей, племінників та похресників. І далеко не всі вони живуть лише грошима, футболом і машинами. Хіба це робить їх менше “чоловіками”? Згідно з цим посібником, кого це все більше компрометує: чоловіків чи їх дружин?

Натомість, якщо жінка правильно попросить і вірно розставить акценти, їй навіть машину можуть купити. “…жінка хоче мати автомобіль. «Авто – це моя мрія!  Хочу, щоб у мене була можливість виїжджати за місто на природу та оздоровлювати дитину». На перший погляд, цілком природне бажання жінки оздоровити дитину. Але в цьому випадку автомобіль ставиться на перше місце і система цінностей явно порушується. Якщо ж на перше місце поставити себе й чоловіка, а не машину, то він зробить усе, аби забезпечити дружину автомобілем. Це природне вирішення проблеми.”

Про те, що жінка може сама заробити гроші на авто й придбати його, мова взагалі не йде. Очевидно, що це теж неприродно. Та ж уже було зазначено, що буде з жінкою, якщо вона працюватиме. Та й недивно адже, як мовиться у книзі “Сила, витривалість, хоробрість, мужність, цілеспрямованість тощо не є жіночими якостями”.

До речі, ці вислови і таблиці про “суто жіночі” і “суто чоловічі” якості треба відправити в інститут сексизму, якщо такий є. Бо ж з них окрім іншого можна дізнатися про те, що жінці не притаманні лідерські якості, благородність, дотепність, оптимізм, працелюбність, харизматичність, самодостатність і ще понад сорок якостей, які є на думку авторів “суто чоловічими”.

Не зрозуміло, кому в цьому посібнику дісталось більше. Але скидається, що таки жінкам. Так книга рекомендує жінці влаштовувати свято “першої сімейної зарплати, яку приніс чоловік, свято першого забитого гвіздка у спільній оселі, свято Найкращого у світі Чоловіка тощо.” При цьому чоловіки можуть влаштувати свята, що стосуються річниць, але ніяких тобі днів “Найкращих у світі Дружин”, чи зарплат, які приносять ці дружини. Чи мають право на роботу, а відтак і зарплати жінки – останні також повинні перепитати у чоловіків. “Питання, які є обов’язковими для обговорення, стосуються професійної діяльності та можливостей кар’єрного росту жінки, розподілу сімейних обов’язків щодо ведення домашнього господарства, організації відпочинку й проведення дозвілля, участі у вихованні дітей, суспільній діяльності тощо.”

Що може стати приводом для побудови сім’ї? Дітям і про це розповість посібник. “Для чоловіка важливим є статус глави сім’ї, побутовий тил, внутрішньосімейний розподіл праці, доступність сексу. Жінці важливо відчувати себе захищеною, бути господинею у своєму домі, народити дитину.” Дуже шкода, якщо хтось будує сім’ю, щоб мати постійний доступ до сексу, а не доступ до стосунків – у тому числі й сексуальних – з коханою людиною. Ще більш прикро, що шановні науковці не знають про те, що для жінки теж важливий секс з перевіреним, надійним та коханим партнером. А також те, що багато чоловіків хочуть стати батьками. І це нормально. Як і небажання або неготовність жінок та чоловіків у котрийсь момент життя ставати матерями і батьками. Ну, і так уявляю того чоловіка, який години проводить у роздумах над внутрішньосімейним розподілом праці…

Окрім того книга просто повна суперечностей. Спочатку читаєш розмірковування про те, що стосунки у сім’ї повинні базуватися на любові та повазі, потім натрапляєш на уривок з опису сучасної української родини: “…однією з таких моделей є сім’я, побудована на принципах, орієнтованих на західноєвропейські та американські цінності, аж до копіювання їх способу життя. Особливої популярності в цьому типі сім’ї набули такі цінності, як прагматичні стосунки з повною матеріальною незалежністю членів сім’ї…” В цей момент тобі здається, що автори тужать за тими часами, коли жінки поголовно були залежні фінансово від своїх чоловіків. Як раптом – знову різкий поворот: виходити заміж красивій дівчині за багатого – табу. Тобто жінці потрібно бути фінансово залежній, але ж не від багатого! Від таких коливань – аж голова обертом.

Разом з тим, на думку авторів “Завдання жінки полягає в тому, щоб подобатися чоловікові, і саме тому вона повинна намагатися бути привабливою для нього”. Мені після прочитання цієї тези піти розповісти це знайомим матерям-одиначкам, яких чоловіки покинули під час вагітності? Як мені порадять автори, так і сказати: “А, це ти задком так погано вертіла за два місяці від пологів, що він  тебе покинув.” Хоч це й сарказм, все одно аж трохи зле стало. У книзі так чи інакше постійно дискримінують самотніх жінок. Їм нема у кого випрошувати авто і кому підносити чай – відтак не зрозуміло, чим їм взагалі на думку авторів дозволено займатись.

Та окрім законності є ще й питання моралі. В країні, де жінки воюють, керують силовими відомствами, втілюють реформи, часто-густо самостійно виховують дітей, займаються бізнесом і творчістю, виносять поранених з поля бою, лікують, волонтерять, мати такі посібники у школах – це сором і сум. Я часом просто на вулиці наштовхуюсь на дівчат, які носять на грудях ордени за цю саму мужність, яку автори у жінках засуджують.

В тексті безліч цитат про те, що суворість і відповідальність – це щось суто чоловіче, а ніжність і любов – жіноче. Одна з них: “Якщо для чоловіка однією з найважливіших якостей є відповідальність, то для жінки – стан любові…” На думку авторів для чоловіка бути люблячим і ніжним до своїх рідних – це сором? Чи він просто на любов і ніжність нездатний? Чи для жінки-доньки, жінки-мами, жінки-працівника не потрібно бути відповідальною? Чи вона на цю відповідальність просто не здатна?

Доки в розвинутих країнах запроваджують гендерну просвіту, ми чомусь змушені обговорювати такі питання.

Шкода, що за розповідями про страшну проблему збільшення кількості мужніх жінок і жіночних чоловіків, дітям ніхто не розповідає про свободу особистості, яка є дійсно природною та первинною. Хоча в школі ніхто про таке не розкаже: вона ж покликана виховувати покірних громадян, “по указці” лагідних жінок і “по указці” самодостатніх чоловіків.




COMMENTS

DISQUS: 0