#НеБийДитину: на часі нелегкі питання

Видатний гуманіст, лікар, педагог та письменник Януш Корчак стверджував: “Дитина розмірковує і бачить зв’язок між речами так само, як дорослий — у неї немає тільки багажу дорослого досвіду”. Окрім браку досвіду Корчак вказував і на фізичну неможливість дитини бути рівною з дорослим. Лікар писав про те, що життя малечі – це суцільні обмеження при тому, що сприйняття навколишнього не відрізняється залежно від того, скільки людині років. Так, дитина не може дотягнутися до необхідної їй речі, не встигає за дорослими, бо її крок надто маленький, вона не може підняти тяжкий предмет, проте це особистість, яка має право на “пошану, незнання й невдачі, особистий простір, власну думку й власність”.

Люди карають своїх дітей, бо можуть. При цьому насильство — фізичне чи вербальне — абсолютно не сприймається у дорослому світі. Воно тим більш засуджується, якщо є наслідком вікової, силової переваги або посади. Разом з тим дехто досі вважає за норму застосовувати силу до дитини, яка є значно слабшою фізично.

Інша сторона у питанні покарань — це невміння пояснити дитині, що саме вона вчинила, в чому була неправа. Тому все, що вона бачить у діях дорослих – це не пересторога на майбутнє, а лише образа і приниження.

Останнім часом громадськість серйозно ставить питання заперечення насилля загалом і насилля до дітей зокрема. Країна і суспільство зазнають кардинальних змін. Сьогодні ми намагаємося підняти проблеми, про які раніше не прийнято було говорити. У той самий час військові дії на Сході країни та події на Майдані породжують усвідомлення ціни насилля та, окрім іншого, хвилі емпатії, особливо до незахищених категорій. Чи є більш незахищена група населення ніж діти?

Останніми місяцями мережею прокотився флешмоб #НеБийДитину. Небайдужі користувачі розповідають історії про відмову від фізичного покарання дітей, діляться своїми порадами, розповсюджують інформацію про правильні методи виховання. Флешмоб покликаний виховати в дорослих базові навички поводження з дітьми, розповісти про дієві та правильні методи спілкування. Якщо замислитись, це єдиний правильний підхід: спочатку виховати себе, а потім показувати приклад іншим. Адже неможливо вимагати від дитини бути успішним у справі, яку ви самі не в змозі опанувати. Не можна вимагати від дитини їсти овочі, якщо ви самі їх не їсте. Ще більш нелогічно звучить вимога не битися, яка супроводжується лупцюванням дитини.

Активістки Наталія Біда та Олександра Сидорченко систематизували інформацію на основі відгуків батьків, коментарів професійних психологів та інформації з книг про дитяче виховання і склали чудову інфографіку, аби допомогти батькам зробити правильні рішення та змінити ставлення до своїх дітей. Наводимо найкориснішу інформацію.


 
Наразі Кабмін опрацьовує проект закону Про запобігання та протидію домашньому насильству, який має попередити жорстоке поводження з дітьми, а також гендерне насильство. Очевидно, що це питання постало в суспільстві досить гостро. Та попри законодавчі акти і зусилля небайдужих громадян, кожному варто подумати про те, що всі ми були маленькими, та чомусь забуваємо про це. Забуваємо про те, як почувалися, коли нас сварили та карали за провини. Поставити себе на місце дитини — найкоротший шлях до порозуміння.

Всі ми хочемо змін та реформ, проте почати з себе та своєї сім’ї не кожен здатен. “Реформувати світ — це означає реформувати виховання”, — вважав Корчак. “Якщо ви хочете щось змінити у цьому світі, то йдіть додому і любіть свою родину”, — казала Мати Тереза.

Тож давайте почнемо з себе. ЩZ обіцяє продовжувати висвітлювати зазначені проблеми та разом з активістами пропонувати рішення для їх розв’язання.

COMMENTS

DISQUS: 0