Одного разу на морі…

Початок червня. Море. Світить поки що лагідне південне сонце. Пляж. Гомонять дорослі, бігають і сміються діти. Вздовж берега ідуть два парубка. Кожному близько 30. Вони знаходять вільне місце, розкладають рушник, але не сідають і не лягають, а довго, дуже довго озираються навколо, розглядають публіку.

Зробивши якісь висновки, нарешті сідають на розстелений рушник. Мовчать, їдять черешні.

– Що тут робити десять днів? Чим займатись? Можна ж з’їхати з глузду! – заговорив один із них.

– Та зараз подзвонимо Тамілці, приїде вже завтра з подружкою, – відповів другий і на цих словах дістав з кишені шортів телефон, набрав потрібний номер.

– Алло, Тамілочка, привіт! Як справи? – (пауза,там відповідають). – Я на морі і тебе запрошую. Приїжджай, добре час проведемо! Все за мій рахунок! – (пауза). – В цю суботу? А-а-а… Вітаю. Будь здорова!- вимкнув телефон і до друга:

– Заміж виходить в цю суботу! Так, є ще Олеся-гарнюля. Дзвоню. Алло, Олеся! Так, це я! Нікуди я не подівся, весь в справах! А зараз на морі і тебе запрошую. Бери подружку… (до друга) Говорить не хоче, сердиться чогось… Так, спробую до Тетяни додзвонитись. Алло, Танюшка, привіт тобі з моря! (пауза) А чого заздрити? Бери подружку та приїжджай до мене, я зустріну, все за мій рахунок! А-а-а-а! Карпатам привіт і хлопцю твоєму теж!

Потім були ще Наталка і дві Марини. Вони відмовились, тому що «зайняті, не можуть, проблеми». Далі хлопець згадав Оленку:

– Привіт, як ти живеш? Нічого собі! Вітаю тебе! А, вже й розійшлися? Зрозуміло! Ну, не сумуй, приїжджай до мене на море. Так, я на морі! Все за мій рахунок! А-а-а-а! Дитина?  Хлопчик чи дівчинка? Хлопчик! Класно! То бери його і подружку та їдьте сюди, всім знайдемо місце. – І після довгої паузи:

– Ну, ні так ні. Бувай!

Дарина була у відрядженні, Аннушка – теж на морі, але за кордоном, Саманта відключила телефон.

Парубки сиділи в оточенні відпочивальників, але говорили достатньо голосно. Люди прикидались глухими і німими, але дуже уважно стежили за розвитком мелодрами. І коли Христина відправила хлопця під три чорти (він сам сказав про це другові), усі свідки цієї розмови ледве не вдавились власним сміхом. На Христину наш герой не образився, а підбадьорив друга:

– Підемо в нічний клуб, там когось знайдемо, аби не сумувати десять днів!

Молодики встали, склали рушник і пішли геть з пляжу. Пані, що сиділа в холодку під парасолькою, замружила очі і промовила:

– Це ж треба тримати номери усіх колишніх подружок у телефоні! І зауважте, тільки одна його відіслала подалі. Було б гарно, аби вони всі передумали не їхати, і зібрались тут одночасно. Він же їм обіцяв, що все за його рахунок!

Регіт.




COMMENTS

DISQUS: 0