Законопроект №4496. Або чого хочуть фрілансери?

Дуже хочеться назвати 3 листопада 2016 року Днем Д для фрілансерів. Але це буде несправедливо щодо них. Справа в тому, що терміном “День Д” позначають початок військової операції. Також він вживається у цивільному житті для позначення важких і активних наступальних дій, яким передувала ретельна підготовка.

Для українського фрілансера цей день починається тоді, коли він вперше намагається отримати кошти за роботу, виконану для закордонного замовника, бо саме тоді починається боротьба з системою. А якщо цей замовник слухати не захоче про “акти виконаних робіт”, “мокрі печатки” і договори з “живими підписами” (а він не захоче, бо “що таке мокра печатка і які-які акти?”), зробити це не просто, та й не дуже законно.

Тому назвімо 3 листопада просто найочікуванішим днем року для фрілансера, днем, з яким пов’язані багаторічні сподівання і надії. Адже саме 3 листопада Верховна Рада розглядатиме у другому читанні законопроект №4496, який обіцяє полегшити зовнішньоекономічну діяльність експортерів послуг та значним чином осучаснити українське законодавство.

Telephone Switchboard Operators - a vintage circa 1914 photo

© reynermedia / www.flickr.com

Тож що таке законопроект №4496 і чого хочуть фрілансери? Загалом того ж, що й решта підприємців: спокійно і продуктивно працювати в правовому полі. Але якщо стан спокою можна підкоригувати медитаціями, тренінгами і заняттями спортом, а продуктивність залежить від особистих якостей, вмінь і наполегливості, то правове поле потрібно ще створити. Справа в тому, що весь світ – а за ним і українці – вже давно рушив вперед. Щоб працювати і заробляти гідні кошти, вже не обов’язково вставати на роботу о 5-й ранку, приходити туди в костюмі чи робочій формі, мати восьмигодинний робочий день (фрілансери часто перевиконують цю норму) і навіть жити з роботодавцем в одній країні. У наш час існує безліч видів дистанційної роботи, яку можна виконувати для замовників з різних куточків планети. При цьому існує ця можливість вже досить давно.

У цій діяльності, ясна річ, використовується спрощена документація, адже обіг паперових документів через весь світ зі зрозумілих причин ускладнений. Та й їх кількість може перевершувати всі адекватні норми, залежно від типу роботи. Часто навіть не можливо дізнатися імені особи, яка є кінцевим покупцем послуги, якщо фрілансер співпрацює з ним не напряму. То що вже говорити про вимагання від неї актів виконаних робіт? Але законів, які б дозволяли українцям легально отримувати кошти без документів з мокрими печатками, не існує. Тому вже друге десятиліття поспіль вони працюють фактично за межами правового поля, хоча й фактично не роблять нічого протизаконного.

Фрілансери неодноразово зверталися до влади з закликом організувати адекватне правове поле, аби експортери послуг могли відкрито працювати і сплачувати податки. Власне, перефразовуючи відоме французьке прислів’я – чого хочуть фрілансери, того хоче економіка України. Після відомих подій у країні голос народу став впевненішим і влада почала його чути.

Перший крок назустріч фрілансерам зробили Мінекономіки та Нацбанк. Останній на початку липня 2015 року розіслав українським банкам постанову, яка відмінила вимогу надавати договір та акти виконаних робіт, скріплені мокрими печатками, для отримання закордонних коштів. Натомість для того, аби отримати свої гроші експортеру послуг потрібно тепер надавати лише оферту, яка у разі співпраці з біржами, магазинами, стоками, розміщена просто на сайті, а також інвойс, який виставляє сам фрілансер. На практиці виявилося, що не у всіх банках втілити це стало можливим, проте значний зсув у цій сфері таки стався.

Разом з тим, для фінансової звітності та бухгалтерського обліку й надалі необхідно мати договори і акти виконаних робіт з мокрими печатками. Власне, законопроект №4496 про усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг, що був внесений до Верховної Ради 21 квітня 2016 року і прийнятий у першому читанні 12 липня поточного року, покликаний цю невідповідність світовій практиці ліквідувати.

За те, щоб законопроект потрапив у Верховну Раду для розгляду в другому читанні, фрілансерам знову довелося поборотися. Комітет Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва вперто не знаходив для нього місця і часу. Все ж експортери послуг домоглися того, щоб законопроект покинув стіни Комітету в неушкодженому негативними правками стані. А вже 3 листопада його розглянуть депутати.

Якщо парламентарі його приймуть, це стане гарною новиною для представників багатьох професій: IT-спеціалістів, юристів, бухгалтерів, веб-дизайнерів, фотографів, ілюстраторів, журналістів, копірайтерів, рекламістів тощо, адже це дозволить використовувати в роботі з іноземцями:

  • Контракти в електронній формі (або прийняття публічної оферти);
  • Інвойси у якості первинних документів;
  • Документи без перекладу українською мовою;
  • Електронні підписи.

Control is an Option to Command

© Frederico Cintra / www.flickr.com

Відбудеться також усунення валютного контролю для експортних операцій. Відповідно це спонукатиме експортерів послуг збільшувати приплив валюти в Україну, а не шукати обхідних шляхів. Тому прийняття законопроекту виведе з тіні цілий пласт бізнесу, дасть йому можливості для розвитку.

Для будь-кого зрозуміло, що фактів і прогнозів на користь прийняття законопроекту безліч. Будемо сподіватися, що й українські депутати діятимуть на користь громадян та економіки країни і голосуватимуть за законопроект №4496.

Можливо фрілансери в силу постійної зайнятості й певної інтровертивності не надто активно вимагали створення законодавчої бази для своєї діяльності, можливо іноді їх голоси затуляли галасливіші й наполегливіші активісти. Та зараз вони зробили, напевно, все, що було в їх силах. Вони очікують і сподіваються, бо законопроект №4496 – це крок до відкритого світу, відкритого бізнесу і рівних можливостей з мешканцями інших країн. “ЩZ” підтримує і стоїть пліч-о-пліч з колегами. Тримаємо кулаки за наше майбутнє!




COMMENTS

DISQUS: 0